гарний

-а, -е, вищ. ст. кра́щий і лі́пший, рідко гарні́ший, -а, -е.

1) Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. || Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя. || Приємний для слуху; милозвучний. || Блискучий, ефектний.

2) Який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення. || Який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий. || Про погоду, клімат і т. ін. || Про душевний стан.

3) у знач. ім. га́рне, -ного, с. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення.

4) З позитивними моральними якостями (про людину). || Який має досвід, знає свою справу. || Зразкової поведінки (про молодь, дітей).

5) розм. Значний за кількістю або розміром. || фам. Сильний, значний.

6) розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь.